|
Дискета, вона ж ГМД — гнучкий магнітний диск.
У 70-ті роки кращіми з доступних були болгарські дискети фірми "Ізот" |
Справа — київська, заводу "Електронмаш". Зліва — якась ненаша. |
Такі маленькі, що їх ховають у твердий корпус |
На конверті системного диска наклеювали його зміст (команда DIR) |
Порівняйте з розміром запальнички та монетки! |
Порівняйте їхні розміри! |
Перші дискети були, як на зараз, великими за розміром — вісім дюймів діаметром (20 на 20 см). Місткість найперших дискет була вражаючою — 80 Кбайт! Далі поступово вона зростала до 128, 256 та 512 Кбайт.
Жорстких дисків не існувало. Операційна система поставлялася на кількох ГМД (гнучкий магнітний диск). Процедура завантаження операційної системи виглядала так: комп'ютер включався, вставлялася перша дискета, завантаження тривало. Потім система просила:
"Insert disc No2"
І так далі.
Операція копіювання с однієї дискети на іншу полягала у тому, що після введення команди
"copy a:file1 a:file2"
система просила вставити диск-джерело, копіювала звідти певний блок, просила вставити диск-приймальник, скидала прочитане, знову просила джерело і так далі, в залежності від об'єму файлу..
Пізніше з'явилися мінідискети — "п'ятидюймовки" (5 1/4" = 13,5 см) об'ємом 512 К та 1,2 Мбайт.
Останнім творінням у цій послідовності були диски 3,5" (9 см) діаметром та об'ємом 1,44 Мбайт.
Далі настала ера лазерних дисків, т.зв. CD-R (4,75", 12 см, 700 Мбайт).
|
;)
;)
;)
;)
;)
;)
;)