Ви тут: Головна | Всяка всячина | Як я провів літо | Як ми проводили час | Купальня | Далі ...

Лiчильник включено 21.11.2000:

А ще одного дня ми на стенді побачили рекламу такої собі купальні. Реклама запрошувала у деяке село, де є джерела гірської гарячої мінеральної води, біля яких організовано цю саму купальню. Її можна відвідати будь-кому, аби гроші. Цей стендик поділив нашу кумпанію навпіл. Ми з Льошкою - два коняки, яким би лише по горах ходити. Але дівчата наші загорілися перспективою покупатися у цілющому джерельці. Ми з Олексієм поставилися до цієї ідеї скептично, але жіноцтво волало. Кінець кінцем у один із днів відпочинку (ми через день ходили у гори "круто", а через день відпочивали) ми вирішили поїхати у те село, де була ця сама купальня. Від Попраду це - кілометрів 20-25. Село виявилося селом, півтори вулиці, чайна та церква, а ще - власне купальня. Словаччина - країна без виходів до моря, тому проблема відпочинку типу "на пляжі" існує. Купальня біля гарячого джерела - це один з варіантів її розв'язання. Уявіть територію ~ 100х200 м., обнесену парканом, вхід платний - 80 сл.крон (щось $2), а всередині - вирує життя. Це - щось подібне до теперішніх київських платних пляжів у Гідропарку. Всередині - три басейни, один - із звичайною водою (не мінеральною, але підогрітою), а два (дитячий та дорослий) - справді з мінеральною! Вона справді гаряча, причому природно гаряча, без штучного підігрівання. На березі - сила-силенна народу, але ще більше сервісу - прокат топчанів, магазини, кафе, пиво, шашлики, сосиски … У басейні - люди сидять одне біля одного, плече до плеча, набираються здоров'я. Багато пенсіонерів, яким - знижка з оплати.

Це - на любителя. Коли я буваю біля моря, я купаюся із задоволенням. У цій поїздці я був налаштований на гірські походи, тому ситуація біля купальні у мене (і в Олексія) викликала відразу, тому ми після деяких сперечань відпустили жіночок купатися, а самі почимчикували в село - розвідати місцеві пам'ятки цивілізації. Так само, як вирує життя всередині купальні, так спить воно у селі. Часу у нас було багато, і ми спочатку вирішили обійти село та познайомитися. На це вистачило хвилин 10-15. Довелося "завітати". Єдиний притулок двом, що томилися від спраги - пивничка. У мого батька в селі це називається чайною. Кілька столиків, розливне пиво. Пиво хороше. Великий напис над касою: "робітникам у робочому одязі та водіям алкогольні напої не відпускаються". У приміщенні сидіть кілька селян саме у робочому одязі, всі п'ють хто пиво, хто ром, причому біля закладу стоїть чийсь із них трактор.

Поки ми сиділи, до купальні під'їздило багато машин - люди хотіли відпочивати. Місце виявилося справді популярним, причому дуже багато було знову поляків - мабуть у них це теж дорогий відпочинок. До речі, для громадян Словаччини - теж вхідна ціна із знижкою.