0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

36. Про шкідливість розмовників.

Попри формально нормалізовані взаємини між Єгиптом та Ізраїлем кордон охороняється дуже ретельно. Що вже говорити, обох президентів, що підписали угоду про відновлення дипломатичних відносин у 1979 році, М. Бегіна та А. Садата, було вбито в різні роки "за зраду". Ми на кордоні пройшли через, дай, Боже, пам'яті, кордонів шість чи сім охоронців з автоматами. Проходячи повз табличку (див. вище), а це останній рубіж контролю, під нею сидить старий чоловік-вахтер, я вирішив заради розрядки власної напруги привітатися "по-єгипетські".

Перед поїздкою на книжковому ринку я купив російсько-арабський розмовник. З вступної статті дізнався, що існує літературна арабська, але у кожній країні послуговуються своєю розмовною говіркою. Наприклад, стандартне вітання "Салям алейкум" ув Єгипті звучить так: "Ассаламю ва-алейкюм", хоч означає те саме.

От я, щойно про таке прочитавши, і видав це вахтерові та хлопчику років десяти, що сидів поруч, певно онуку.

Що тут почалося! Мабуть, мене прийняли за арабіста, якщо я знаю такі тонкощі вимови. Обоє єгиптян підхопилися, почали щось радісно кричати, дуууже енергійно жестикулюючи. А я стою, дурень-дурнем, і крім "Sorry, I don't understand" нічого вичавити з себе не можу...