0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

37. Будапешт

Але одного разу розмовник мені допоміг. Їздили ми на екскурсію в Угорщину на Різдво. Перед поверненням завезли нас до величезного гіпермаркету скупитися. З полиць ми набрали краму (теж де в чому помилилися), а нарізку треба було замовляти у продавчині похилого віку, яка розуміла лише рідну угорську.

Ось тут і став мені в нагоді німецько-угорський розмовник, куплений у Німецькій Демократичній Республіці ще у 80-ті роки. Тобто, розмовник для німців! Довелося формулювати свої ковбасно-сирні забаганки спочатку про себе українською, по тому перекладати німецькою (на якій я розуміюся трішки), а далі у розмовнику відшукувати угорські відповідності.

Зважаючи на те, що позважували мені саме те, що я хотів, мабуть, моя вишукана угорська :) виявилася принаймні зрозумілою...