0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

28. Пишу обома руками

Я не шульга. Я класичний правша. Хоча студенти бачать, як я на дошці пишу лівицею (і правицею, власне, теж).

Свого часу, перейшовши з наукової на викладацьку роботу, я ніяковів від того, що змушений вітатися потисканням рук з колегами, що не є викладачами, а у мене руки в крейді. Аж настільки я відчував незручність, що після роботи залишався і в пустій аудиторії на дошці вчився писати лівою рукою, аби права залишалася чистою. Нормальних ліваків перевчають володіти правичкою (що теж неправильно), а я вчився бути ліваком. Анітрохи про те не жалію, чому є кілька причин. Хоча зараз практично всі мої знайомі й колеги є теж викладачами (теж всі білі від крейди).

По-перше, студентам зручно, коли лектор пише лівицею — він своїм тілом не закриває щойно написане. Далі, я вже в тому віці, коли піднята рука, хоч яка, втомлюється писати півтори години. І тут моя «дворукість» стає у нагоді. Я просто міняю руку по кілька разів за пару. В якійсь кіношці герой стріляв з двох рук «по-македонськи», а я пишу «по-македонськи». Щоправда, проблему, з якої все починалося, вже не вирішити — крейдяні обидві руки…

А от з рештою навичок не склалося. Я не спроможний писати ручкою у лівій руці, важко орудую виделкою і т. ін.. Вузька спеціалізація J .