0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

20. Як Ви виправдовуєте своє існування на світі?

В Айзека Азімова є одна книжка нефантастичних оповідань (мабуть, і не одна, але зараз про конкретний цикл). Ці оповідання у нас, мені здається, не перекладалися. Я їх читав ув оригіналі, який довелося купити в магазині «Іноземна книга» в Києві на Червоноармійській. Хороший був магазин, хоч і не дешевий.

У цьому циклі оповідань йдеться про засідання приватного клубу, у якому щомісяця за обідом збираються 10-12 джентльменів, кожен з яких по черзі приводить гостя. Гість має розповісти певну реальну історію з якоюсь загадкою, а члени клубу її намагаються розгадати. Щоправда, родзинкою є те, що за столом прислуговує мажордом, який, у свою чергу теж є членом клубу. І, як правило, саме він і знаходить розгадки в історіях гостей. З однієї сторони цікаво спостерігати за реакцією гостей, серед яких бувають справжні “наіндичені” аристократи (дія відбувається в Великій Британії), на втручання слуги в розмови «панства». З іншої, у Британії вважається некоректним розпитувати людину про те, ким і де вона працює. Тому, коли гість у цих оповіданнях на початку представляється, його зустрічають запитанням «Як ви виправдовуєте своє існування на світі?». І от тут не кожен примудряється відповісти достойно. Ну, і далі сюжет розвивається в т. ч. і в залежності від того, як гість спромігся відповісти на це питання.

Я виправдовую своє існування тим, що щороку передаю свої знання і досвід кільком десяткам студентів. Щоби моє існування залишалося виправданим, намагаюся не тупцювати, а засвоювати новітні технології програмування і передавати це дітям :)

А як ви виправдовуєте своє існування на світі?

P. S. А книжку комусь дав почитати, і все...