0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

14. Узбекистан

Одного разу довелося мені побувати в Узбекистані на науковій конференції. Тут наведу буквально декілька штрихів щодо вражень про перебування.

Прилетів я літаком серед ночі. Конференція мала проходити десь у горах на базі відпочинку Ташкентського політеха, але до ранку треба було дістатися до студмістечка та переночувати. Щоправда, тролейбус на зупинці біля аеропорту стояв попри пізній час. І тут я отримав позитивний заряд від східної гостинності. Бачачи, що я не тутешній, підійшов до мене хлопець, перепитав, хто та звідки, та куди. Я вже було злякався, що зараз почнеться “гоп со смыком”. Але ні. Ми сіли в тролейбус, хлопець заплатив і за мене (!), доїхали без зупинок до центру міста (бо в салоні одні були). На центральному перехресті водій зупинився прямо посеред перехрестя, перекривши рух колезі, що їхав впоперек, мій “куратор” вискочив, про щось домовився, ми пересіли в наступний тролейбус, який нас довіз до самісінького студмістечка. Я весь час поривавсь щось там заплатити, але зі словами “Ви наш гість” з мене так нічого й не взяли.

Хлопець довів мене до дверей гуртожитку, здав вахтеру (це вже десь о третій ночі) і тільки після того пішов собі. Вранці я дізнався, що студмістечко у Ташкенті одне на все місто, щось біля сорока гуртожитків різних вишів одним мікрорайоном на околиці. Ото б я шукав вночі серед них свого...

Ще одне яскраве враження — Червакська ГЕС та її водосховище. Вранці нас повезли в гори на базу вздовж річки повз Учкудук. В горах на притоці ріки у дуже глибокій ущелині поставлено греблю, ріку перекрито. Подібно як Київська ГЕС, тільки висота греблі в десяток разів більша. Враження не для слабких. Якщо підірвати київську греблю, то хвиля накриє острови та перші поверхи будинків на лівому березі. А якщо те саме зробити в Ташкенті, то місто просто змиє.