0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

4. Найефективніший метод пізнання — активний. Консультації у гуртожитку.

Коли я був студентом, то під час сесії після консультації для мене, як правило, консультація не закінчувалася. Мене з приятелем запрошували до гуртожитку, де вже ми консультували своїх одногрупників. Може, люди соромилися щось питати у викладача, надаючи перевагу нам; а були й такі викладачі, які з того, що студент задає на консультації «прості» запитання, робили a priori висновки про рівень знань... Маю сказати, що для мене це було найкращім методом пізнання — активним. Одна справа, коли сидиш вдома і вчишся, і думаєш, що все знаєш. А інша, коли пояснюєш іншим і бачиш, що вони зрозуміли. Знацця, і я вже знаю.

Спочатку мене запрошували на такі консультації, потім, коли я збагнув, що це корисно в першу чергу мені, я сам пропонувався. Відмінникам — рекомендую. Може, саме тоді я й вирішив бути викладачем... Хоча, ні. Мій дідусь, Гнат Петрович, дві його доньки та дружина були вчителями, причому дід та моя матуся — вчителями математики. То ж, ким би я мав бути?