|
Лiчильник включено 21.11.2000:
А це - знов наші!
|
|
У останній день перебування у Словаччині ми, продравши зранку очі, побачили у себе в селі кілька об'яв, одну цікавіше за іншу. По-перше, в цей день було свято села Нова Лесна, де ми жили. У програмі свята - легкоатлетичний забіг імені Яна Штіла та святковий концерт місцевого фольклорного ансамблю. Ян Штіл - гірський провідник, уродженець цього села, людина, що жила у XIX сторіччі та яка першою підкорила Герлаховський штіт - найвищу вершину Високих Татр. Маршрут цього забігу - від села до Смоковця і далі - на перевал Гребенок. Загальна довжина пробігу - 7-8 км, перепад висот - близько 600м. Це досить круто, середній нахил - 7,5%, подекуди більше 10%. Ми обломалися приймати участь, тим більше що у цей же час проводився автопробіг на кшалт того, що його описано у безсмертному романі І.Ільфа та В.Петрова "Золоте теля". Плакати запрошували на "традиційний автопробіг членів клубів старовинних авто м.Попрад (Словаччина) та м.Закопане (Польща)".
|
Маршрут Закопане – Татранська Ломниця (біля 30 км). Протяжність начебто й невелика, але коли ми погянули на ті авто! Найстарші – початку XX сторіччя. Багато машин передвоєнних, є декілька за 50-ті роки.
|
Одна "Варшава", колишня радянська "Побєда", що на неї ліцензію передали при Хрущові полякам. Особливою групою – байкери, однакові в усьому світі, затягнуті у шкіру, метал, у … Тільки от мотоцикли – "Шкоди" першіх моделей (ще 30-х рр), німецькі – ті, на яких у нашому кіно есесівці гасають, ловлячи червоних партизан.
Після фінішу учасники автопробігу пішли в отель на бенкет, а я серед інших цікавих почав клацати мильницею. Результат наводжу.
|
;)
;){kind=small}
;)
;)
;)
;)
;)
;)
;)
;)
;)
