0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

<

^

>

* * *

30. А я завжди про це думаю! J

Стан закоханості — абсолютно природна для мене річ. Скільки себе пам’ятаю, серце й очі завжди когось обирали.

У школі з першого класу я завжди був закоханий у когось із дівчат зі свого класу. Назвати це постійною любов’ю не можна. Я тут порахував, за десять років шкільного навчання через татові відрядження та переїзди я поміняв сім шкіл. Десь ми затримувалися на 3-4 роки, десь я встигав провчитися одну шкільну чверть. При цьому якась із дівчат встигала припасти до серця, але у серйозні взаємини це, як правило, не переростало.

Стан закоханості у когось із своїх студенток — теж абсолютно природна для мене річ. Скільки себе пам’ятаю викладачем, серце й очі завжди когось обирали. Це, щоправда, були цілком таємні почуття: ніколи я не дозволяв собі освідчуватися своїм студенткам.

Причому це абсолютно не заважало всі роки мені кохати свою жінку Світлану, присвячувати їй поезії… Це, мабуть, речі різні.