0. Це, власне, не мемуари у повному розумінні («Я народився у 1958 р. у сім’ї військового…»), а просто декілька спогадів, записаних, щоправда, у хронологічному порядку.

^

>

* * *

1. Математична статистика із застосуванням нечітких лінгвістичних змінних та байєсівських методів прогнозування часових рядів очима чотирирічної дитини.

Коли мені було щось три чи чотири роки, моя мама пішла працювати, віддавши мене до дитсадочку. Ввечері, забираючи мене додому, вона, як правило, перепитувала виховательку, як я себе поводив протягом дня. Вихователька зазвичай ставила мені оцінку, як тепер кажуть, у вигляді лінгвістичної змінної із трьома значеннями: «добре», «не дуже добре», «погано».

Вранці, ведучи мене до садочку, матуся перепитувала мене, як я буду себе поводити у цей день. Сподівалася вона, мабуть, на мою гарячу обіцянку (і, головне, її виконання) вести себе добре.

Але я, певно, вже тоді відчував схильність до математики і до <див. назву>, зокрема. Вихователька здебільшого (десь у 80%!) ставила мені за поведінку «не дуже добре», вже не пам’ятаю, за що, тому я, природно, робив саме такий прогноз. Справджуваність його була (здогадайтеся з одного разу!) ті ж 80%. І я чесно не розумів, чому матуся сварилася на мої обіцянки, які насправді були прогнозом…